Руслана Куликова

06 ноября, пятница

1. Розкажи про себе. Чому ти обрала 3D графіку?

Усім привіт, мене звати Руслана. Сама я родом із невеликого західного міста Стрий, але зараз проживаю у Києві.

Із самого дитинства я мріяла стати художником, оскільки вийшло так, що у моїй сім'ї двоє дідусів були художниками, мати мріяла про навчання у коледжі імені Труша, а батько також мав чудові художні навики.

Я не можу пригадати точного віку з якого почала малювати, але чудово пам'ятаю запах олійних фарб та ґрунтовки полотен у дідусевій імпровізованій майстерні. З п'ятого класу я почала навчатись у художній школі, мені дуже пощастило з першим викладачем, який був заслуженим художником України.

Для мене це було найкраще місце у цілому світі - я застрягала там цілими днями. Нажаль, ніхто крім мене не бачив перспектив у цій професії, тому, як компроміс, був обраний фах архітектора. Моя «диверсія» стосовно подачі документів на живопис не увінчалась успіхом, оскільки творчий конкурс на обидва фахи був у один день, але у різних містах.

Коли я зрозуміла, що архітектура з її конструктивною та інженерною частиною мене не надто цікавить, 3D графіка кинула мені рятівний круг, який дозволяв обійти ці всі нюанси і наблизитись до того, чого я так давно хотіла.

Руслана Куликова Интервью

2. Як проходило навчання 3D графіці?

Загалом навчання мені дається доволі важко, але з часом просто входиш в азарт і не хочеться уже зупинятись на певному результаті.

Перші курси по 3D графіці були вкрай невдалими. Нас навчали 3ds Max взагалі по книжці)

Далі був мільйон невдалих тестових сцен з пересвітами, вильотами і загалом нерозумінням того, що відбувається і як банально налаштувати добре світло, що дуже розчаровувало.

На 3-4 курсі універа, коли я намагалась знайти першу роботу по 3D графіці, мене направили на курси в бюро Gizmo. Це, мабуть, було одне з найкращих моїх рішень, яке дало мені першу хорошу базу у даній сфері та поштовх для розвитку. Пізніше, я ще не один раз туди поверталась і прикипіла усім серцем до цих чудових людей та атмосфери що у них панувала.

Після цього, коли я уже знала, де та що шукати, почався довгий шлях саморозвитку - з різними курсами, відеоуроками, статтями та усім іншим - шлях, який триває й досі.

3. Чому ти вибрала фріланс, а не роботу в студії?

Це сталось не відразу. Спочатку я встигла змінити три місця роботи у сфері архітектурної візуалізації. З перших двох я пішла після того, як зрозуміла, що немає чого більше почерпнути і я топчусь на одному місці у плані професійного розвитку.

З останнього мене дуже неприємно та неочікувано звільнили, якраз перед корпоративною новорічною поїздкою, до якої я спеціально подавала документи на закордонний паспорт, і загалом "звільнення" якось не дуже входило в мої святкові плани. Я дуже добре пам'ятаю, як довго ходила вечірнім парком і пробувала перетравити, що трапилось і як загалом жити, за що оплачувати житло, куди податись.

У той момент і зрозуміла, що, мабуть, більше не хочу опинитись у такій ситуації, коли певні події у моєму житті залежать не повністю від мене. Я себе ніколи не почувала повністю вільною у таких обставинах, коли є людина яка впливає на твій творчий процес, втручається в нього, або банально має інше бачення.

Тому я зібрала в купку свої "три копійки", які відкладала цілий рік, попросила позику у батька і купила свою першу робочу станцію. Також мене ще раз виручили у цій ситуації хлопці з Gizmo, які підкинули хороший фріланс на початку, що дало мені можливість залишитись проживати у Львові та закінчити якесь перше невеличке портфоліо, оскільки рендерами з роботи мені не дозволили скористатись, а ті, які можна було викласти, були уже застарілого рівня і мені соромно було їх публікувати, тому і замовників не вийшло шукати відразу.

Зразу хотіла б підкреслити, що фріланс це не кращий вибір, просто з моїм важким характером це був вихід, яким я залишилась задоволена.

Можливо це буде цікаво людям, які зараз у схожій ситуації, або вагаються у виборі. Спочатку я дуже боялась через втрату стабільного заробітку, через невпевненість у собі, оскільки я ніколи не вела сама великих проектів, банально не знала цін, але з кожним замовленням все стає простішим.

Першим моїм самостійним замовленням був великий житловий комплекс на 20 рендерів і термінами у 10 днів. Це був жахливий стрес, після того, як мене звільнили з роботи і я сама вважала себе поганим спеціалістом. Але після багатьох безсонних ночей результат себе виправдав, замовник став постійним.

Для мене такі стресові виклики, як виявилось, краще стимулюють професійний розвиток, ніж комфортний стабільний заробіток і всі блага роботи в студії.

Зараз я працюю у дуже маленькій, але власній команді і думаю лише про її розвиток та розширення.

Руслана Куликова Интервью

4. Розкажи, як ти шукаєш клієнтів? На що робиш наголос при цьому?

Перший мій клієнт, як не дивно, прийшов із сайту 3ddd. Загалом я вважаю, що на даний момент успіх у пошуку клієнтів складається із двох ключових факторів: перший - це старе добре "якісне портфоліо", а другий - це його поширення в медіа.

Нажаль, зараз одного лише хорошого портфоліо може бути замало щоб Вас помітили, тож не варто соромитись публікувати свої роботи на різних ресурсах (сказала я із купою незаповнених медіа ресурсів, через сором публікації робіт)))

Я не найкращий порадник у цьому питанні, але варто активно розвиватись на таких платформах, як Behance, ArtStation, Instagram, CG Award ua, LinkedIn та на будь якій приємній Вам платформі, це все збільшує шанси, що саме Вас помітить замовник.

Також досі робочою є схема розсилання листів і банального сарафанного радіо, коли від одного Вашого задоволеного замовника може прийти наступний.

5. Чи знаєш ти іноземні мови? Чи потрібні вони фрілансеру сьогодні?

Я мала щастя навчатись у школі з нахилом на іноземні мови, тому хорошу базу з англійської та початкову з німецької отримала саме там. Зараз вона, звісно, затерлась, а курси особисто мені не дають довгого ефекту, тому хочу спробувати покращувати свій рівень мови уже якимось іншим способом.

Загалом, знання іноземної мови - це один із найважливіших факторів для фрілансу, але навіть початкового рівня англійської разом з гугл перекладачем та додатком Grammarly буде цілком достатньо, щоб працювати.

Руслана Куликова Интервью

6. Розкажи цікавий випадок з роботи.

Одного разу мені зателефонував клієнт і дуже слізно просив зробити знижку у 20 доларів на кожну картинку з великого проекту. Я, звісно, увійшла в ситуацію, вирішила зробити широкий жест і попрацювати трохи безкоштовно. А через тиждень він опублікував фото з своїм тільки що придбаним Mersedes S класу - пройшли роки, а я й досі ходжу пішки. Кінець)

7. Які проекти ти любиш робити найбільше?

Я, мабуть, і досі не знаю. Зараз я у пошуку - найцікавіше мені реалізовувати свої власні проекти, у яких рамки існують тільки у моїй голові, але часто вони обмежуються відсутністю моїх технічних навичок у певних програмах та інструментах, що затягує цей процес.

Саме в архітектурній 3D графіці мені найбільше імпонує атмосфера, яку можна створити на картинці; моя найбільша любов - це тумани.

8. Де шукаєш натхнення для своїх робіт?

Найбільше мене надихають роботи інших митців у різних сферах, різні історичні події, кіноіндустрія.

Наприклад, моя робота "Fog" - це маленька данина поваги та відсилка до альманаху Василя Кандинського та Франца Марка "Синій вершник" 1911 року, який змінив рамки мистецтва у свій час, відкрив шлях для молодих художників у галереї та вплинув на розвиток модернізму в цілому.

Загалом, я захоплююсь такими людьми, які впродовж історії змінювали погляд на мистецтво від примітивного копіювання оточення до глибокого сенсу.

З більш сучасного мене досі не відпускає прекрасна робота Олафура Еліассона "The weather project", кінострічки "Маяк","Суспірія", усі роботи Параджанова, Тарковського...

Мене також завжди вабила історія та археологія, нажаль я профан у цих дисциплінах, бо так і не склалось звести з ними життя, але вони мене дуже часто надихають у творчості. На мене це впливає, як, мабуть, художня література на когось, складається якась чудернацька картинка в голові, атмосфера, настрій, який потім хочеться десь передати.

Ну і загалом я люблю зберігати і по 10 раз переглядати потім картиночки з інстаграму та старі хороші фільми жахів, які колись в дитинстві вкрали моє сердечко своєю атмосферністю) В українських музеях та галереях сучасного мистецтва також часто можна відкрити для себе щось нове, чи здмухнути пилюку з чогось старого, про що всі чомусь давно забули. Цей список, мабуть, можна продовжувати до безкінечності.

Руслана Куликова Интервью

9. Чи продовжуєш ти підвищувати кваліфікацію? Піднімати рівень? Яким способом? Уроки, конференції.

Підвищення кваліфікації - це вже як стиль життя, ну або хвороба) Насправді вона мене з’їла, я її підвищую і берегів не бачу. Думаєш, ще ось цей останній курс - і все, як засяду працювати, як зроблю свій ідеальний проект… Потім, не закінчивши перший, бачиш на горизонті інший курс, чи урок, чи софт, який терміново потрібно вивчити, бо горить зробити якусь дрібну деталь, якої ніхто не побачить і в результаті ти прокрастинуєш і нічого по суті не робиш.

Зараз пишу це о 2 годині ночі та згадую, що записалась на новий курс з понеділка. Сподіваюсь, що колись це все закінчиться, руки з кривих, нарешті, вирівняються в рівні і я зможу зробити свій ідеальний проект, ну або хоча б гроші почати заробляти, а не відносити їх на нові курси)

Якщо бути більш серйозною, то без цього ніяк зараз, усе рухається вперед дуже швидко, і щоб просто залишатись актуальним і затребуваним спеціалістом, потрібно постійно бігти, а щоб хоч трохи вирости, потрібно бігти ще швидше.

10. Що таке фріланс в Україні? Плюси і мінуси.

Якщо чесно, я навіть в його існуванні сумніваюсь у нашій сфері, не те, щоб плюси і мінуси розписувати.

Українським архітектурним та дизайнерським студіям здебільшого дешевше найняти штатного спеціаліста, або сказати дизайнеру - ось твоя премія у вигляді курсу з 3ds Max, від сьогодні ти у нас за ті самі гроші, але ще й візуалізатор.

Девелопери частіше звертаються до студій 3D візуалізації, оскільки рівень кредиту довіри до них більший, ніж до однієї людини-фрілансера, яка банально може захворіти і не виконати вчасно роботу.

Особисто я, на жаль, не стикалась з саме українським фрілансом, у більшості випадків це робота на зарубіжний аутсорс, або банально віддалена робота.

Можу лише погодитись з думкою, яку писали тут раніше, що фріланс - це певна буферна зона. Я сприймаю його більш як крок у розвитку, оскільки він також має свої певні неприємні обмеження – наприклад, відсутність можливості зробити великий обсяг роботи так швидко, як її може зробити лиш злагоджена команда, та відсутність великого кредиту довіри від замовника.

11.Чи були у тебе запрошення поїхати закордон? Якщо так, то чому відмовилась?

Запрошення були, але на скільки вони були серйозні - я не знаю, бо відразу відмовлялась. Мене на той момент уже не цікавили зобов'язання відпрацювати у певній студії дуже довгий період часу, який все одно не давав упевненої перспективи потім залишитись у даній країні на правах повноцінного громадянина, а зарплатня і зобов'язання поки не були на стільки вражаючими, щоб моя думка стосовно цього змінилась.

Руслана Куликова Интервью

12. Як любиш проводити вільний від роботи час? Спорт, подорожі.

Це для мене хвора тема, я не вмію відпочивати і зараз пробую якось із цим боротись, бо це довело мене до панічних атак та різних проблем із здоров'ям. Все своє життя я хотіла зробити своє ж хобі своєю роботою і тим самим стерла і продовжую стирати усі межі між роботою та відпочинком.

Зараз у ідеалі хотілося б мати активний вихідний із музеями, виставками, подорожами та пасивний вихідний, щоб просто розвантажити мозок, але поки так не виходить.

У першу чергу мрію зайнятись верховою їздою та проводити день в художній майстерні. Нажаль, із подорожами цього року не склалось, оскільки пандемія внесла свої правки у мої плани, а до цього відчути увесь смак подорожей не вдавалось.

Спорт, нажаль, для мене більш буденність та спосіб покращення здоров'я, ніж відпочинок. Загалом на відпочинок багато планів та нереалізованих мрій, можливо колись куплю металошукач і стану таки недоархеологом, хто знає))

13. Чого ти прагнеш у своїй роботі, яких вершин, результатів?

Я знаходжусь у пошуку. Не хочеться залишатись у рамках лише однієї індустрії, оскільки навколо так багато цікавого, пов'язаного з мистецтвом. Все, чого хочеться - кожного дня ставати краще, немає якоїсь однієї фінальної мети, інакше потім не буде до чого прагнути, коли це все стане реальністю, тому бажань та цілей на майбутнє дуже багато.

14. Побажання, поради, напуття читачам.

Хочеться побажати того, чого мені самій завжди бракувало - сміливості до змін, холодного розуму для розрахунку і ніколи не розчаровуватись та не звинувачувати себе через невдачі. Щиро дякую усім, хто зміг все це прочитати і бажаю успіху у всіх починаннях)

Поделиться с друзьями
Просмотров: 399

Комментарии
09.11.2020 14:41
Клас, дякую за цікаве інтерв'ю)
09.11.2020 16:27
09.11.2020 16:49
а що там за гад на мерседесі, де його можно побачити?
Войтичтобы голосовать или комментировать

Разместите у нас свою публикацию

Новые публикации
Конкурс «Новогодний интерьер» от 3DExport

Конкурс «Новогодний интерьер» от 3DExport

Добавьте новогодней атмосферы вашим интерьерам и выиграйте 150$ от 3DExport

19 ноября, четверг
Постцифровой архитектурный коллаж

Постцифровой архитектурный коллаж

Что такое постцифровой архитектурный коллаж и почему он может полностью заменить привычную нам архитектурную 3d визуализацию

Вчера, 14:06
Что нового в Lumion 11

Что нового в Lumion 11

Узнайте, как Lumion 11 вызывает радость от рендеринга

19 ноября, четверг
Урок по 3D візуалізації Автор Юлія Рибак

Урок по 3D візуалізації. Автор Юлія Рибак

Всім привіт, мене звати Юлія Рибак , я архітектор-візуалізатор з України(Львів). Отримала цікаву пропозицію від CG Award поділитись процесом створення проекту The Kalush industrial Hub, буду рада поділитись своїм робочим процесом з Вами.

16 ноября, понедельник
Ваш голос учтен